Стимулювання пізнавальної активності учнів

на уроках інформатики як засіб вирішення сучасних освітніх завдань

Актуальність. «Найтонші джерельця, з яких наповнюється ріка єдності навчання й виховання, — це бажання дитини вчитися. Але як же відкривати оті джерельця, як зробити, щоб вони не замулилися? Чим попередити тривожне явище, з яким, на жаль, часто доводиться стикатися нам, педагогам: скажімо, дитина несла до школи вогник жаги до знань, але він хутко погас, натомість народився найстрашніший, найлютіший ворог навчання — байдужість?» - так писав про найголовнішу проблему вчительства ще В.О.Сухомлинський. На жаль, ситуація з того часу не змінилася на краще. Навпаки, ми все гостріше відчуваємо, що інтерес до навчання невпинно згасає. Можна знайти з десяток об’єктивних причин, чому так відбувається, але … цим проблему не вирішити. Тому вчителі в постійному пошуку засобів стимулювання інтересу до навчання, стимулювання пізнавальної активності, формування позитивної навчальної мотивації. Без продуктивної діяльності в цьому напрямку неможливо досягти омріяного результату всіх освітніх систем – якісної освіти.

Нормативно-правова основа досвіду.  В Національній доктрині розвитку освіти в ХХІ столітті зазначено, що головною метою української системи освіти є створення умов «для розвитку й самореалізації кожної особистості як громадянина України». Реформування освітньої галузі відбувається через наближення  до потреб сучасного суспільства, врахування індивідуальних освітніх потреб особистості. Новими пріоритетами в освіті стали демократизація й гуманізація, особливої значущості набула проблема формування  активної особистості, здатної до співпраці, самовдосконалення, самонавчання, творчої праці.

Ці ідеї знайшли відображення в Концепції нової української школи, а в новому законі України «Про освіту» зазначається: «Метою повної загальної середньої освіти є різнобічний розвиток, виховання і соціалізація особистості, яка усвідомлює себе громадянином України, здатна до життя в суспільстві та цивілізованої взаємодії з природою, має прагнення до самовдосконалення і навчання впродовж життя, готова до свідомого життєвого вибору та самореалізації, трудової діяльності та громадянської активності».

Провідна ідея досвіду. Нові завдання потребують й оновлення педагогічних підходів. Збільшуються вимоги до вчителя: він повинен стати порадником для учня, зобов‘язаний перебувати в постійному творчому пошуку, володіти основами психології, вміти використовувати на власних уроках сучасні технічні засоби, забезпечувати розвиток особистості в процесі навчання. Але деякі аксіоми педагогічної праці залишаються незмінними: процес засвоєння пізнавальних дій завжди є активним, бо знання можна передати лише тоді, коли їх беруть. Формування пізнавальної активності - необхідна умова шкільного навчання. Не випадково, інтерес образно порівнюють з каталізатором, який полегшує і прискорює розумові реакції, з ферментом, що дає змогу учням асимілювати основами наук. Маючи сформовані пізнавальні потреби, дитина успішно навчатиметься, в неї з'явиться зацікавленість до навчальної діяльності.

Пізнавальний інтерес - це один із важливих мотивів навчання школярів. Його дія дуже сильна. Під впливом пізнавального навчання робота навіть у слабких учнів відбувається продуктивно. Пізнавальний інтерес за умов правильної організації педагогічної діяльності учнів та системності повинен впливати на розвиток дитини, на формування його особистості.

Фактори, які формують пізнавальну активність учнів можна подати у вигляді схеми:

​

​

​

​

​

​

Мета досвіду: формування стійких пізнавальних потреб, пізнавальної активності учнів.

Засіб: реалізація системи принципів організації навчального процесу, які стимулюють пізнавальну активність школярів.

Підґрунтя: розвиток пізнавальної активності учнів – процес, яким може й повинен керувати вчитель.

Науково-теоретична основа досвіду.  Теоретичні засади проблеми розроблено в працях П.Я. Гальперіна,  Д.Б. Ельконіна, В.В.Давидова, Л.В. Занкова. Активізацією пізнавальної діяльності науковці вважають систему прийомів організації сприйняття навчального матеріалу через розкриття взаємозв’язків між явищами, зіставлення нового й відомого, оцінки та переосмислення навчального матеріалу. П.Я Гальперін розглядає пізнавальну активність як найвищій прояв активності, «рівень дії особистості, коли вона регулюється на основі суспільного значення ситуації». Д.Б. Ельконін вважав, що в основі процесу формування пізнавальної активності повинно бути навчально-пізнавальне завдання, а накопичення досвіду діяльності стимулює розвиток пізнавальної активності.

Визначаються різні рівні пізнавальної активності. О.С.Дубинчук, наприклад, пропонує наступну класифікацію:

• Репродуктивно-повторювальна активність, за допомогою якої досвід діяльності однієї людини накопичується завдяки досвіду іншої.

• Пошуково-виконавча активність, яка передбачає такий ступінь самостійності учнів, яка дозволяє зрозуміти задачу та відшукати засоби її розв'язання без сторонньої допомоги.

• Творча активність, яка дозволяє учню самостійно ставити певну задачу та вибирати нешаблонні, оригінальні шляхи її розв'язання.

М.І. Махмутов, поєднуючи проблему активності з проблемою самостійності навчання, зазначає, що, "говорячи про пізнавальну самостійність, маємо на увазі вміння та здібності учнів самостійно виділяти основні та другорядні ознаки предметів, явищ та процесів матеріального світу, розкривати сутність нових понять шляхом абстрагування та узагальнення". Вчений виділяє такі ознаки пізнавальної самостійності учнів:

• вміння учнів отримувати нові знання та навички, використовуючи різні джерела;

• вміння в своїй подальшій освіті використовувати отримані раніш знання;

• вміння практично застосовувати знання, вміння та навички при вирішенні будь-якого життєво важливого питання.

З психологічної точки зору пізнавальна активність – це міра розумового зусилля, спрямованого на задоволення пізнавального інтересу, пов’язаного з мотиваційною сферою особистості. Треба розрізняти внутрішні і зовнішні прояви пізнавального інтересу і творчої активності, а тому умови, які впливають на їх формування, також можуть поділятися на внутрішні і зовнішні. (Додаток А)

Технологія впровадження досвіду. В процесі реалізації даної проблеми автором не розроблено цілісної педагогічної технології. Можна говорити лише про певну систему методичної діяльності, яка  передбачає використання апробованих прийомів, відбір яких здійснюється з дотриманням наступних принципів:

1. Принцип проблемності, сутність якого полягає в тому, щоб учень отримав знання не в готовому вигляді, а був змушений активно самостійно здобувати ці знання. Проблемна ситуація, створена вчителем, виявляє певний дефіцит знань, стимулює учня. Наприклад, при вивченні теми «Побудова діаграм в табличному процесорі Excel» в 11 класі учням пропонується завдання: за даною таблицею побудувати діаграму. Учням відомі поняття комірки, діапазон комірок, принципом «виділити і обробити».

 

 

 

​

​

​

​

​

​

​

Проблемна ситуація: на основі знань, які здобули на попередніх уроках, представити числові дані, наведені в таблиці, в графічному вигляді.

Для цього учні вибирають різні типи діаграм, представляють в готовому вигляді, порівнюють, який шлях вирішення найбільш вдалий. Списки завдань можна варіювати, додаючи інші типи діаграм. Головне, щоб діти навчилися вибирати дані з таблиці для діаграм різних видів (гістограма, кругова діаграма, графік і так далі). Головне завдання – навчитись обирати дані з таблиці для діаграм різних типів.

2. Принцип зв’язку з життям: практична спрямованість матеріалу, його прикладне значення є додатковим стимулом, бо учні розуміють, де це можна використати у повсякденні, усвідомлюють корисність знань, умінь та навичок. На уроках це реалізується шляхом розв’язування компетентнісних задач: «знайдіть відомості та створіть пам’ятку для уроків трудового навчання: у текстовому процесорі – як обирати режим прання одягу залежно від позначень, наведених на одязі; у редакторі презентацій – як обирати режим прасування одягу залежно від тканини, з якої виготовлено одяг, та позначень, наведених на одязі». Додатковим стимулом для учнів є також в олімпіаді, конкурсі «Бобер».

3. Принцип взаємонавчання, який стимулює відповідальність за спільний результат, реалізація якого дозволяє сформувати навички роботи в команді, комунікативні уміння. Доведено ефективність використання з цією метою інтерактивних форм. Інтерактивне навчання - це, насамперед, діалогове навчання, під час якого здійснюється взаємодія вчителя та учня, це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, одним із завдань якої є створення комфортних умов навчання, за яких кожен учасник процесу відчуває свою інтелектуальну спроможність.

4. Принцип дослідження, який визначає характер навчального процесу: це пошук, творчість, засвоєння нового відбувається на підставі аналізу, узагальнення.

Наприклад, на уроці з теми «Бази даних. Системи управління базами даних» можна використати інтерактивну вправу «мозковий штурм». Учням пропонуються для обговорення запитання:

1. Як ви вважаєте, що таке база даних?

2. На вашу думку, чи відрізняються поняття «база даних» та «система управління базами даних»?

На дошці записуються усі ідеї. Потім здійснюється вибір правильних ідей і пошук спільних думок. Після чого оголошується тема мета та завдання, очікувані результати уроку.

5. Принцип самостійності навчання. Пізнавальна активність неможлива без пізнавальної самостійності. Звичайно, в традиційному освітньому процесі неможливо забезпечити повну самостійність, але потрібно навчати учнів прийомам самостійного здобування знань. (Додаток Б).

Вчитель, обираючи форми й методи діяльності на уроці, повинен створити умови, коли учень має можливість ставити питання вчителю й товаришам,   відстоювати свою думку, давати оцінку відповідям, самостійно обирати рівень складності навчальних завдань, брати участь в обговоренні проблемних питань,знаходити декілька варіантів можливого рішення пізнавальної задачі (проблеми), створювати ситуації самоперевірки, аналізу особистих пізнавальних і практичних дій,  вирішувати пізнавальні завдання шляхом   комплексного    застосування   відомих  їм  способів  рішення.  За  Ф. Діствергом, будь-який метод поганий, якщо привчає учня до пасивності, і гарний, якщо пробуджує в ньому самодіяльність. Наприклад, тему «Історія розвитку обчислювальної техніки» раціонально вивчати, використовуючи технологію «Пошук інформації». Учням пропонуються підготовлені міні-конспекти з описом окремих етапів розвитку комп’ютерної техніки, які служать джерелом інформації під час вивчення та самостійного опрацювання матеріалу. Крім цього, учні мають в своєму розпорядженні підручники, що дозволяє знайти більш точну чи зрозумілу для себе інформацію, структурувати її самостійно.

Урахування в досвіді роботи психологічних особливостей учнів. Організація навчального процесу на уроках інформатики з дотриманням вищевказаних принципів дає змогу вчителю впливати на процес формування мотивації і, таким чином, формувати активну, творчу особистість. Звичайно, не слід розраховувати на абсолютний результат: не всі учні піддаються педагогічному впливу. Але реалізація системи заходів дозволила отримати позитивну динаміку розвитку пізнавальної активності:

Результати опитування учнів щодо рівня пізнавальної активності

​

​

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

​

​

 

 

 

 

 

Труднощі й проблеми в реалізації досвіду. На наш погляд, можна визначити дві основні проблеми в реалізації ідеї. Перша полягає в певному парадоксі: тема добре вивчена науковцями, але не вирішується і загострюється. Чому? Мабуть, її «хрестоматійність», «звичність» не дозволяє поглянути на неї по-новому, використати для її рішення арсенал новітніх прийомів. Друга причина полягає у відсутності швидкого відчутного результату: діяльність  повинна носити системний систематичний довгостроковий характер, а результат відтерміновано у часі і не має ефективних критеріїв  вимірювання.

Результативність досвіду. Універсальними результатами навчальної діяльності є показники якості знань учнів з предмету:

Навчальні досягнення учнів

​

 

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

 

 

 

 

 

 

 

 

Підвищення пізнавального інтересу відбивається і на результатах участі в предметних олімпіадах:

​

​

​

​

​

​

 

 

 

 

 

Додатки